Родина-ведьма

[kolyuchka53]

На днях в почту пришла ссылка:
http://www.chaskor.ru/article/rodina-vedma_39671
Мне показалось интересным это эссе Михаила Эпштейна.
Заинтересовал также и рисунок, его предваряющий.



Поиски автора этой явно современной иллюстрации вывели меня на любопытную статью двухгодичной давности, опровергающей "незнакомство" Шевченко и Гоголя:

http://inpress.ua/ru/society/12415-tayny-gogolya-mertvye-i-zhivye-dushi
Начало статьи
http://inpress.ua/ru/society/12117-gogol-ne-izvestnyy-i-ne-unichtozhennyy


Тарас Шевченко

ГОГОЛЮ

За думою дума роєм вилітає,
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й Бог не бачить.
Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?
Всі оглухли — похилились
В кайданах... байдуже...
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате...
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати.
Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
Не заріже — викохає
Та й продасть в різницю
Москалеві. Це б то, бачиш,
Лепта удовиці
Престолові- отечеству
Та німоті плата.
Нехай, брате. А ми будем
Сміяться та плакать.
Подається за автографом у збірці «Три літа».
Автограф датовано: «30 декабря 1844. С.-Петербург».
Датується за автографом: 30 грудня 1844 р., С.-Петербург.
в тему:
http://museumshevchenko.org.ua/element.php?id=594&lang=ru




Портрет Гоголя 1839 года.
Работа «неизвестного художника» Тараса Шевченко



Шевченко рисовал Гоголя на литературной встрече у Николая Прокоповича, где писатель читал первые главы поэмы «Мёртвые души» (16 декабря 1839 г.)

P.S.
А автора иллюстации так и не нашла.