лікуй нас цієї осені, мово

[kolyuchka53]

День
української
писемності
та мови


Сергiй Жадан
6 листопада
9:36

* * *

Так і добути до цих холодів.
Так і стояти між двох осінніх дерев,
мов поміж двох жінок:
вага всього світу нічого не важить порівняно
з тягарем липової алеї,
що холоне під срібним небом
листопадової неділі.

Так і добути до кінця ще одного
щасливого року:
написані вірші нічого не пояснили,
написані вірші не змінили нічого,
насамперед не змінили поезії –
вона так само затемнена й непроговорена,
схожа на виписані лікарем рецепти:
лікуй нас цієї осені, мово,
лікуй нас від нашого невміння порозумітись,
у нас усіх є шанс урятуватись цієї пори,
у нас усіх є змога вибратись цього разу.

Так і запам’ятати площі з покинутими деревами:
поштове відділення ранкового неба,
вуличні пси схожі на соняшники –
повертають голови в бік осіннього сонця,
не відводять очей від його
досконалості.

Закривати відчинені двері,
відкладати недочитані книги,
тебе вилікує лише мова,
лише мова з її складними поясненнями любові.
Будеш відтепер розумітися на інею,
зможеш відділяти світло від сутінків,
жінко, схожа на дерево,
жінко, схожа на вірш.