Ой, недоля козакові ("Хорея Козацька")

[kolyuchka53]

Ой, недоля козакові, гей!

Слова:
Кость Черемський
Музика: Кость Черемський

Ой, недоля козакові, гей!
Ой, недоля молодому, гей!
Що поїхав опівночі, гей,
На чужину, світ за очі, гей!

Йому місяць присвічає, гей!
Йому місяць присвічає, гей!
І вітерець повіває, гей!
Ще й слідочок замітає, гей...

Ой, місяцю, місяченьку, гей!
Ой, місяцю, місяченьку, гей!
Що там буде в чужім краю? Гей...
А чи коник вороненький? Гей...
А чи коник вороненький? Гей...
Чи товариш мій вірненький? Гей...

Ой, козаче, в чужім краю, гей!
Ой, козаче, на чужині, гей!
Буде коник вороненький, гей...
І товариш вірненький, гей...
І товариш вірненький, гей...
Ще й коханая дівчина, гей...

А як схочеш в Україну, гей!
А як схочеш із чужини, гей -
Кінь вороний і спіткнеться, гей,
А дівчина відсахнеться, гей...

А товариш твій вірненький, гей!
А товариш твій вірненький, гей!
Зрадить тебе воріженькам, гей,
Забере коня й дівчину, гей...

Ой, недоля козакові, гей!
Ой, недоля молодому, гей!
Що поїхав опівночі, гей,
На чужину, світ за очі, гей...

«"Хорея Козацкая" – это ансамбль старинной музыки, исполняющий памятники из разных пластов украинской музыкальной культуры, от позднего средневековья до памятников ХХ века. Приоритетными направлениями остаются эпические жанры, старинная эпическая традиция.
Ансамбль "Хорея Козацька" возник в 2005-м году в Киеве. Его название происходит от названия музыкального памятника "Horea kozacky", скрытого в клавирной табулатуре 1640-го года, и хранится в музыкальном архиве Братиславы (Словакия). Группа исполняет музыку Руси-Украины разных эпох – средневековья, ренессанса, барокко, классицизма, романтизма и отдельные произведения ХХ века, уместно демонстрируя примечательные памятники украинской культуры от монодии до неороманса. Приоритетными для группы являются исследование и исполнение эпической традиции – эпических жанров музыкального и литературного наследия. Поэтому весьма часто концерт "Хореи Казацкой" превращается в продолжительное музыкальное путешествие, окунающее слушателей в мир давних событий, рыцарского эпоса и развитых в нем морально-этических тем, которые давали вдохновение и вызывали восхищение у украинских и европейских писателей, художников и фольклористов.

Состав участников:
Тарас Компаниченко – пение, кобза, уд, колесная лира, старосветская бандура;
Сергей Охримчук – скрипка, пение;
Михайло Качалов – фидель, пение;
Данило Перцов – пандора, шалмей, цинк, лизард, шалюмо, пение;
Ярема Шевчук – колёсная лира, дуда, старосветская бандура, пение;
Северин Даниленко – пение, басоля."» Отсюда

Comments

[kolyuchka53.livejournal.com]

Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй."

Вийшла, ручки заломивши
І тяженько заплакавши:
"Як ти мене покидаєш,
Тільки подумай!"

- Покидаю тебе Богу,
Сам я їду у дорогу.
Будь щаслива здорова,
Голубка моя.

Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни зі славою
К себі ожидай.

Наша служба - довг воїнський,
Треба мені їхать у військо,
Щоб гряницю боронить
Од лютих врагів.

- І без тебе, друг сердешний,
Враг погибне лютий, дерзкий.
Ти ж на войну не їджай,
Мене не покинь!

Приспів:
Лучче було, лучче було б не ходить,
Лучче було, лучче було б не любить,
А ще краще , а ще краще та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.

- Поки жив на світі буду,
Тебе, серце, не забуду!
А як згину на вiйні,
Помолися обо мні!

Свиснув, крикнув на коня, -
Зоставайся, здорова.
Як не згину, повернуся
Через три года!

Приспів

Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй."

Свиснув, крикнув на коня,-
"Зоставайся, здорова.
Як не згину, повернуся
Через три года!"

Приспів

[kolyuchka53.livejournal.com]

РОЗРИТА МОГИЛА

Т.Г.Шевченко

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала... Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі. /253/
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev124.htm